У фотографії багато назв. Кольоровий і чорно-білий, портрет і пейзаж, репортажно-студ, чисте мистецтво або соціально заангажований. І нарешті, добре чи погано.

Сьогодні вона і добра, і віддана справі. Дві дами, фотографування мандрівників, Ельжбета Таргонська та Магда Валлнер представили фотографії з Катманду, Непал. Портрети, жанрові сцени, повсякденне життя, пам'ятники – життя міста, укладене у фотографічні зображення…

Відкриття відбулося саме в першу річницю трагічного землетрусу. 25 квітень 2015 Непал постраждав від сильного землетрусу 7,8 градусів за шкалою Ріхтера. Кількість загиблих становила бл. 10 000 людей, жителі втратили свої домівки, були зруйновані цінні пам’ятки, infrastruktura… Na zdjęciach widzimy Katmandu sprzed kataklizmu, to świat, którego w dużej części już nie ma.

[wptf id=”18″]

“Katmandu. Zdjęcia przed końcem świata”

25 квітень 2016 R, w rocznicę tragicznego trzęsienia ziemi w Nepalu w Galerii Wnętrz Domar odbył się niezwykły wernisaż fotografii Elżbiety Targońskiej i Magdy Wallner.

Виставка, prezentowana do końca maja, obejmowała 32 obrazy, fotograficzny zapis podróży do Katmandu, opis jego codzienności i historii, wrażliwy obraz Nepalu w jego wielowątkowej krasie, Nepalu jeszcze nieświadomego zagrożenia, które go czeka.

Podczas wernisażu uczestnicy nie tylko poznali opowieści autorek o podróży po Nepalu, але й історія реальної допомоги непальцям і боротьби з наслідками катастрофи, які яскраво описав тележурналіст і викладач Славек Матчак із Малопольської фундації в Непалі, який кілька разів був у Гімалаях. Можна було скуштувати страви непальської кухні та послухати концерт тибетських співаючих чаш.

Але найважливішим пунктом програми став благодійний аукціон робіт та можливість придбати листівки-цеглинки, дохід від якого був призначений для обладнання Будинку лікаря, тобто клініки в невеликому селі Думре біля. Katmandu, яка найбільше постраждала під час землетрусу. У Будинку лікаря лікарі-волонтери з Польщі безкоштовно консультують та лікують мешканців. [materiały prasowe]

[wptf id=”19″]

Wystawa METRO by Ignacy50 prezentowana Galerii Teatru KOREZ w Katowicach, Plac Sejmu Śląskiego 2, do końca czerwca 2016.

Jak to się zaczęło?

Jak dla wielu z mojego pokolenia – Komunia i pierwszy aparat – w moim przypadku nie najgorszy FED – 4 (radziecka kopia aparatu Leica), pierwszy film zrobiony bez zdejmowania osłony z obiektywu… i jakoś poszło.

Kamień milowy to kurs fotograficzny zorganizowany przez ZHP pod egidą Świata Młodych – pierwsze zamieszczone zdjęcia, duma itd. I dziesiątki godzin w ciemni, które potem doprowadzą do zerwania z fotografią. Ale póki co zaczyna w plecaku uwierać buława Wielkiego Twórcy.

Przez kilka lat bezskutecznie próbuję sił na egzaminie na Wydział Operatorski łódzkiej Filmówki. Zamiast na studia trafiam do Studium policealnego w Katowicach. Wtedy to już jestem „zawodowcem” – próby zadziwienia świata, a na co dzień – śluby i kolejne godziny w atmosferze nasyconej TSS. Dochodzi do tego, że gdy tylko wchodzę do ciemni – nawet na stopach mam bąble…

Następuje to, co dziś nazywamy „wypaleniem” i fotografia odchodzi zupełnie na bok, aż znika.

Powraca po wielu latach – zaczynam pracę w reklamie – jestem znowu w studio, ale jako stylista, wymyślacz, chodzę po obrzeżach fotografii.

7 lat temu – na moich pięćdziesiątych urodzinach – goście oglądają w ogrodzie duże zdjęcia, opowieść z Pragi. Jakiś czas wcześniej kupuję cyfrowego Nikona D40 – wypoczynkowa podróż do Toskanii zamienia się w nieustanne fotografowanie, jakby ktoś coś odkorkował.

Poznany architekt wnętrz kupuje trochę zdjęć… i to już jest powrót. Pojawia się Ignacy50, potem świadomość, że fotografia cyfrowa to zupełnie coś innego niż tamta z której wyrosłem.

Pracuję coraz więcej, już pełną klatką. Coraz więcej wyjazdów, фото. Godziny przy poznawaniu Lightrooma – rośnie na powrót świadomość narzędzia. Z wyjazdów przywożę coraz więcej historii opowiadanych obiektywem niż tego, po co pojechałem – czyli motywów do fototapet etc.

Zaczyna powstawać NOTATNIK Z FOTOGRAFIĄ…..

Ciągnie mnie do dużych miast, a tam jest Metro. Tłum, bliskość, różnorodność, kilometry korytarzy i motyw za motywem. Zaczynam fotografować – nie ja pierwszy i pewnie nie ostatni staram się zobrazować atmosferę podziemnych korytarzy. Pierwsze zdjęcia mają datę 2008 – ostatnie z Amsterdamu 2016.

A jakaś anegdota ?

No jest… Prawdziwym powodem powstania przedsięwzięcia o tytule „METRO by Ignacy50” jest przypadkowa wizyta w Teatrze Elektrycznym w Skoczowie. Co to za miejsce? Efekt zwycięstwa Kultury nad komercją. Stare kino z roku 1913 przetrwało i odżyło. Na zewnątrz budynek wyremontowano zgodnie z wymogami Konserwatora, by w środku urządzić nowoczesną salę kinową na 100 miejsc. Powstało wspaniałe miejsce z poszanowaniem tradycji – zostawiono nazwę z początku XX wieku i … nie sprzedaje się tu kukurydzy. Ale prawdziwa perła to super nowoczesny projektor. Gdy po krótkiej rozmowie rzuciliśmy na ekran kilka moich zdjęć – byłem ugotowany. Musze tu coś zrobić. Kolejny „ wieczór z fotografią” znalazł swoje miejsce (wieczory z fotografią organizujemy z Żoną od kilku lat – fotografia jest pretekstem do spotkań i rozmów – po prostu).

Miejsce było, wynajęte niedrogo – zrobię pokaz zdjęć. Uwierzcie mi – 8 Ікс 4,5 m to format znakomity do oglądania. Tylko co pokazać ?

I tak powstał fotocast. Musiał wypełnić wieczór. Gdy okazało się, że w Sali jest także znakomite nagłośnienie – zacząłem myśleć o muzyce. 272 fotografie, zmontowane w blisko 20 minutowy pokaz uświetnił muzyką młody, bielski kompozytor DOMINIK WAWAK.

Była sala, był pomysł na wieczór … to prawdziwa przyczyna powstania fotocastu.

Tamtego wieczoru wypełniliśmy całą salę (do rodziny należało tylko kilkunastu widzów) – prócz METRA pokazaliśmy dokument o święcie zmarłych w Meksyku – jego autorka to Mira Bernardes Rusin.

З фотографій, зібраних у серію зображень, це було близько до ідеї альбому та виставки.

Немає сенсу описувати вже написане і графічно оформлене. 50 дошки моєї розповіді про метро, які, в основному, складають виставку в Театральній галереї KOREZ у Катовіце 50 сторінки альбому.

1. Графіка – робота дизайнера з Бєльська МАРЕКА КЛІМЕКА. Я зробив фотографії, і тому що я жахливий "балакун", це внутрішній творчий імператив (що б це не означало) він сказав мені написати тексти для фото. Передбачуваний формат 50 Ікс 50 см, існує 1 друкована копія, а решта... як сьогодні - онлайн.

Якби я не перестав фотографувати, починаючи з цього Феда, можливо, інші б про мене написали. А може й ні? Ось що я зараз доводжу, że prawdziwe życie zaczyna się po 50-tce – twórcze też.

Ignacy Cembrzyński, czerwiec 2016

Autor łączy pasję fotograficzną z własnym biznesem. Prowadzi “sklep z fotografią”:

Sklep z Fotografią powstał wskutek inspiracji przywiezionej ze Sztokholmu. Zobaczyliśmy tam na jednej z wąskich uliczek Gamla Stan sklep ze zdjęciami, który nie odpowiadał definicji “Galerii”. Sprzedawano tam fotografię typu “vintage” w bardzo różnorodnych postaciach. Od reprodukcji na pudełku zapałek, podkładce pod piwo czy makatce, aż do plakatu, fotografii w passe-partout, na dużych powiększeniach oprawionych w ramy skończywszy.

Postanowiliśmy spróbować na naszym rynku – oczywiście biorąc pod uwagę nasze możliwości. Nazwa nasunęła się sama – skoro nie galeria to “sklep z fotografią”. Naszym mottem, чи рекламна основа – це слоган?: Оформляємо інтер'єри. Звичайно, найпростіший спосіб перевірити, що ми робимо, це на нашому веб-сайті www.sklepzfotografia.pl або на FB. Короткий – ми пропонуємо впроваджувати фотографію в інтер'єр у різних формах (окрім колекційної фотографії, ми робимо це дуже рідко), на пластмасах, полотно, фольгою або у вигляді фотошпалер чи плаката. У нас є надруковані підлоги та стелі, а також дійсно великоформатні фотографії – найбільше збільшення з мого кадру 8 Ікс 6 м, він займав цілу стіну в двоповерховій кімнаті будинку.

Що відрізняє нас від інших, так це поєднання моїх знань у сфері широкоформатного друку, фотографії та продажів – досвід моєї дружини в Інтернеті. Наші клієнти можуть використовувати мої фотографії або власні. Ми співпрацюємо з дедалі більшою кількістю дизайнерів інтер'єру – є клієнтом нашої мрії.

Десь на ” горизонт подій” у нас є плани галереї, але це майбутнє. Поки що ми майже на ринку 6 років, що ми вважаємо успіхом.

Фотографії з виставки “METRO by Ignacy50”, також див https://issuu.com/ignacy50/docs/metro_by_ignacy50_photobook

[wptf id=”16″]

Нижньої Сілезії Фото Центр агентство Центру культури та мистецтва у Вроцлаві. Готель розташований в історичному Будинку дівиць Trzebnickie, найстаріший житловий будинок у Вроцлаві з 1208 рік.

Надано Національного музею. M.K. Чюрльоніс в Каунасі Нижньої Сілезії центр фотографії закінчена фотокопії оригіналу 76 фото, показуючи повсякденне життя біженців у Вільнюсі в кінці 1939 Я 1940 рік. Фотографії увічнені литовців, Поляки і євреї.

Болеслав і Едмунд Zdanowscy “З невизначеністю в невизначеності: біженці війни у ​​Литві під час Другої світової війни” – 6.08-26.09.2015

“З невизначеністю в умовах невизначеності: Військові біженці у Литві під час Другої світової війни

В 2014 Пройшов рік 75 років після, gdy po napaści Niemiec hitlerowskich na Polskę 1 września 1939 Литва була затоплена натовпами біженців - цивільних осіб і солдатів інтернували польський. Трохи пізніше, Жовтень 1939 рік, також прибув жителів Німеччини і Радянського Союзу, Вони змусили влади там, щоб покинути свою країну.
Ці події були величезною проблемою для уряду Литовської Республіки, незабаром після здобуття Вільнюс (10 października 1939 рік) вже вони були вирішити багато проблем, пов'язані з прийняттям нових надходжень, m.in. Безпека, Реєстрація, Житло, посадка, розподіл посібників, надання медичних послуг, догляд для дітей-сиріт, освіту та інші. За оцінками Червоного Хреста Литви 2 grudnia 1939 roku zarejestrowano 18311 прибулих: 3273 Литовці, 7728 Поляки, 6860 Євреї, і в середині січня 1940 roku takich osób na Litwie przypuszczalnie było już 34 939: 4173 Литовці, 17297 Поляки, Білоруси, Росіяни і 13469 Євреї.
Департамент Fototeka та документації в Національному музеї мистецтв. М. До. Чюрльоніс має унікальну колекцію 76 фото. Для того, щоб привернути увагу до того, що музей підготував виставку під назвою "Від невпевненості в невизначеності: біженці війни у ​​Литві під час Другої світової війни ", біженці, що представляють сучасну повсякденне життя, сильно відзначений клеймом складних міжнародних відносин, які резонують відгомони донині.
Атмосфера у Вільнюсі в кінці 1939 - На початку 1940 була увічнена в ваших фотографій, Едмунд (1905-1984) і Болеслав (Cut-Kelpšaitė, 1908-1982) Zdanowscy, який в 1945 Вони були репатрійовані в Гдині. Дочка відомого фотографа Яніна таллати-Kelpšienė, виріс в Каунасі, Він прийшов у Вільнюс, щоб вчитися у видатного польського і литовського фотографа Джона Булгак (1876-1950), є також була, одружитися Едмунда Zdanowski - студент і співробітник самого майстра.
Zdanowscy взявся виконати цю місію за запитом допомоги суспільства Wileńszczyźnie (Суспільство підтримки Вільнюський край). Кожна фотографія позначена увігнутою відбиток (E.B.ZDANAUSKAI / ВИЛЬНЮС), на задній стороні має печатку Zdanowskich (І. Ir B. Zdanauskai / ФОТО - Вільнюс / Вільнюс, г-VE 25 б. 5) і склеєні шматок паперу з друкованою спогади опису, представленого зображення, підготовлений представником Товариства. Обидва самі фотографії, jak i komentarze są cennym ikonograficznym źródłem wiedzy o codzienności pozostającej w cieniu wydarzeń historycznych 1939 рік, які відображають соціально, Соціальна, культурні та емоційні та психологічні аспекти життя біженців у Вільнюсі.
Виставка запрошує звернути увагу на загальнолюдських цінностей, визнати важливість організації та громадських об'єднань, такі, як Червоного Хреста, Благодійне товариство Литви Вільнюс (Благодійне товариство Вільнюс Литви), Комітет Жіноча допомогу (Комітет Догляд Жіноча) я в., який намалював руку допомоги людям, постраждалим від стихійних лих війни.
Плюс колекція історичних і документальних фотографій Zdanowskich був вперше показаний в Національному музеї мистецтв. М. До. Čiurlionisa w Kownie w dniach 6 XI 2014 - 18 Я 2015. Фотографії увічнені литовців, Поляки і євреї. Хотілося б вірити,, що більшість біженців пережили потрясіння війни і вижив - Литва - почав нове життя у своїй країні або за її межами.
Зустріч з історією за допомогою фотографій піднімає всі види почуттів. Бо багато хто з зображень представлені діти різного віку, можливо, знайдуться люди, у літніх людей, що - вдячний за дар довгого життя - визнати у фотографіях себе або своїх близьких.
(...) Середній розмір справжні фотографії 11,6 Ікс 17,7 см.”
Куратор виставки Вайда Sirvydaitė-Rakutienė [Матеріали для преси HTTP окис://www.okis.pl/site/dla_mediow/n/1/n/1.html]

Виставку відкрив директор Нижньої Сілезії центру Фото – Ян Борткевич, Директор Національного художнього музею в Каунасі – Багато Освалдас Ораз RADCY – Міністр у посольстві Литовської Республіки в Польщі – Д-р Олександр Аудрюс Žulys.

[http://www.geni.com/people/Witold-Romer/6000000015093973557]

Про Хартвиг, що кожен чув, хто відноситься до фотографії серйозно. Це один з найвідоміших польських фотографів. Син відомого портретиста, Він показав, починаючи з ранніх тридцятих роках дев'ятнадцятого століття. Він був одним з перших, які відкололися від традиції bułhakowskiej, випускаючи фотографію ідей Булгак “сервітути” фото. Хартвиг ​​був надзвичайно різнобічним художником, Він практикував різні типи фотографії, пейзаж, фотографія фігурної, репортаж… Нагородами, Автор численних виставок і публікацій.

Виставка “Туманний і кольору” ілюструє широкий діапазон творчих фотографа. Ви знайдете гарні, Чорне і біле, і ще імпресіоністські пейзажі і абстрактні, кольорові фотографії з кінця періоду творчості.

[wptf id=”12″]